Феєрверк зсередини. Виробництво.

Сам процес виробництва поділяється на кілька етапів. Майже всі операції здійснюються вручну. Обладнання, що використовується на «механізованих» ділянках виробництва відрізняється від розумних машин 21 століття, як прядки наших прапрабабусь від сучасного ткацького верстата.

Перший і дуже важливий етап – це закупівля «хімії» ― матеріалу, з якого роблять порохову суміш. Від якості матеріалу буде залежати наскільки яскравими і стабільними вийдуть ефекти. Спочатку хімічні компоненти змішують для приготування хімічного складу. Це найнебезпечніший етап виробництва. Маленькі «будиночки» без однієї стіни, розраховані на два робочих місця, розділених перегородкою, розташовані на схилах гори на відстані один від одного. Над головою робітника, як правило, вішають мішок, наповнений водою.

Уздовж доріжок, що ведуть до будиночків, є стовпчики для зняття статичної напруги. Незважаючи на мирний мальовничий пейзаж і всі запобіжні заходи, нещасні випадки все ж відбуваються. Про це нагадують зустрічаються на шляху вигорілі плями на зелених схилах гір і поодинокі могилки: іноді загиблих внаслідок нещасних випадків робітників і техніків ховають прямо на фабриках.

На наступному етапі виробництва готової піротехнічної суміші роблять «зірочку» ― кульки певного розміру.

Зірочку «катають» на барабанах, а потім просушують: влітку – на сонце, взимку в спеціальних кімнатах-сушарках. Процес просушування зірочки теж вимагає великої обережності. Але і цього іноді буває недостатньо: вибухом, що стався в сушильній кімнаті на фабриці взимку 2012 року, вибило стекла в приватних будинках в радіусі одного кілометра від епіцентру вибуху. Жертв вдалося уникнути лише завдяки нічного часу доби. У кожного ефекту не тільки свій хімічний склад, але і свій розмір зірочки. Зірочка, яка не відповідає потрібним параметрами «відсівається» за допомогою сита.

Салютна установка, якщо звільнити її від паперу, являє собою набір пускових труб-мортир певного діаметра і висоти, склеєних між собою та з'єднаних стопином.

Всередині кожної мортири знаходиться внутрішня трубка або «бабетка», що містить піротехнічний заряд. Мортири і бабетки скачують на верстатах з просоченого клеєм картону, а потім просушують.

Бабетку з зарядом, в свою чергу, поміщають в мортиру, на дні якої вже є вишібной заряд. Ця частина роботи потребує великої уваги. Кожен ефект повинен розташовуватися на своєму місці. Від правильного набору ефектів, розстановки і стопинирования залежить те, який вийде картинка в небі, чи буде це хаос або маленький піротехнічний спектакль.

Останнім етапом є упаковка готового виробу. «Одягають» салютні установки в спеціальних майстерень, після чого, блискучі глянцем коробочки, відправляються на склад. Попереду їх чекає довга подорож, морські вітру, спекотне сонце екватора і їх «зоряний час», який неодмінно настане одного разу ввечері...